Історія Устя-Зеленого та його церков

Кожний рік – це дар Божий. Кожний рік – це сприятливий час, даний нам Богом, який запрошує нас чинити добро”.
                                                                                                                                     Митрополит Андрей Шептицький
                Коли роздумую над цими словами, аналізуючи життєві вартості сучасних людей, щоразу більше переконуюся у тому, що у житті наших сучасників все менше залишається місця для Бога і навіть згадки про  нього. Душа черствіє, бо наш час – час всепоглинаючий. І коли в цьому часі стається щось таке, що запалює в серці, немов іскра, отой погаслий гніт, який є добротою, радістю, надією і любов”ю, то розумієш, що ще не все втрачено.
                Пригадую отой святковий недільний день грудня 2017 року, коли після Святої Літургії парох нашої церкви Собору Пресвятої Богородиці в селі Устя-Зелене отець Степан Стрілецький з великою радістю та хвилюванням повідомив радісну і несподівану звістку, яка стала для нас парафіян ось цим даром Божим. Це звістка про неймовірні цінні знахідки в нашій церкві і підтвердження про їх сакральну та духовну цінність – це старовинна чудотворна ікона Богородиці ( копія Белзької ікони Богородиці) та хрест-релікварій із часточкою Животворящого Хреста Господнього.
Здавалося б, що ж дивного відбулося – це святі речі, які можуть бути і в інших церквах. Але ж ні, таки щось відбувалося зі всіма нами.Тихий щем торкнувся серця кожного, бо у людей в очах бриніли сльози радості і якась оживша надія на щось велике, благословенне. І недаремно, бо вже в серпні 2018 року після копіткої праці досвідчених майстрів-реставраторів відбулася велика подія, яка не залишила байдужими тисячі людей – це повернення святинь до нашого храму.Цей урочистий день у році дійсно був даром Божим і став благословенним.Наше село Устя-Зелене стало відомим далеко за межами і остання неділя серпня кожного року буде неділею молитовного відпусту всіх людей.
                        Як виявилось, відомим село стало не тільки сьогодні. Наше мальовниче Устя-Зелене, розташоване на лівобережжі Дністра, згадувалось вже в перших писемних згадках ще в ХУ столітті. І ось так слово за словом, спогад за спогадом старожилів про давні часи за сприяння отця Степана та парафіян з”явилася ініціатива зібрати і упорядкувати всі історичні довідки, пам”ятки та спогади у книгу.
                        І ось нещодавно у нас відбулася ще одна чудова подія – вихід з друку книги “Історія Устя-Зеленого та його церков”, упорядкованої відомим львівським істориком Василем Слободяном. У цій надзвичайно цікавій книзі на сто сорока семи сторінках подана історія колишнього містечка, а тепер села Устя-Зеленого, його мешканців, церков і громадського життя з часів його заснування і до сьогодення. У ній зібрано цінні архівні матеріали,в яких згадуються і описуються події ще й і навколишніх сіл, таких як Тростянці,Межигір”я,Задарів,Бобрівники,Лазарівка,Тумир і інші.Книга багата стародавніми світлинами.
                         Не буду переповідати зміст, одне скажу: варто її прочитати, бо серед сторінок можна знайти те, чого давно прагнемо.Є такий вислів: “Якщо порохом припала твоя церква, то порохом припала твоя душа”. А я вірю, що не припаде порохом жодна душа, яка береже та примножує духовні та історичні цінності свого народу, свого краю.
                                                                                                                                                        Ольга Смучок
 Р.S. Бажаючим придбати книгу звертатися в церкву Собору Пресвятої Богородиці с.Устя-Зелене.